 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Владислав ФРІШКО Якщо спитати, що найцікавішого в Карпатах, на думку, мабуть, відразу спадуть велична Говерла, загадковий Синевир або найвідоміший вітчизняний гірськолижний курорт Буковель. З Чорнобилем нібито усе ще зрозуміліше: нова захисна споруда над сумнозвісним четвертим енергоблоком АЕС, Дуга, полишена людьми Прип’ять… Але насправді не все так просто. Туристичних принад у цих краях набагато більше. КАРПАТИ ЗАМОК ПАЛАНОК (МУКАЧЕВО) Уперше він згадується у історичних хроніках IX сторіччя, отже замок панує над містом вже понад 11 століть. Звичайно, за цей час замок витримав багато реконструкцій і ремонтів, але досі зберіг свій монументальний вигляд. У замку Паланок вам найвірогідніше доведеться почути таку історію: один з його власників, угорський і подольский князь Федір Корiятович на початку XV століття вирішив викопати колодязь. Кажуть, що князь уклав договір з чортом, та обманув його. Тому чорта і досі можна почути у колодязі. ОЗЕРО БРЕБЕНЕСКУЛ Це найбільш високе озеро України, розташоване на висоті 1801 м над рівнем моря. Затишно заховане у котловині поміж двох гір Чорногірського хребта. Місцеві жителі кажуть, що незважаючи на висоту розташування, це озеро дуже тепле: у спекотні дні вода прогрівається до +15 градусів, що для гірських водойм дійсно незвично. Але купатися необов’язково: озеро приваблює не лише температурною аномалією, а й надзвичайно красивим видом: невеличка синя «крапля» наче лежить у величезних зеленуватих долонях якогось велетня, що навіки застиг у камені. КАСКАДНИЙ ВОДОСПАД ШИПІТ Водоспад виправдовує свою назву: його гуркіт дійсно нагадує шепотіння, його чути на великій відстані. Він ніколи не замерзає повністю, але найяскравіше виглядає навесні, коли тане сніг та з гір лине безліч бурхливих струмків. Це чудова локація для незабутніх світлин та проведення часу у поєднанні з первісною природою. КОЛОЧАВА, СЕЛО ДЕСЯТИ МУЗЕЇВ Це село, розташоване поблизу Синевиру, претендує відразу на кілька рекордів. По-перше, воно відоме з середини XV століття, по-друге, воно найдовше — простягнулось на 15 км. До того ж, тут дійсно 10 музеїв на кожен смак. Їх назви говорять самі за себе: музей архітектури та побуту «Старе село», «Колочавська вузькоколійка», «Радянська школа», «Чеська школа», «Церква Святого Духа», етно-музей Івана Ольбрахта. Додамо до цього мальовничі краєвиди та мінерельні джерела з надчистою водою, і питання, чи варто сюди завітати, буде недоречним. ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА ПОКИНУТЕ СЕЛО ЗАЛІССЯ Воно знаходиться поруч з Чорнобилем, тому для його відвідання не потрібно сильно змінювати свій маршрут. За 35 років після чорнобильської катастрофи воно перетворилося у справжній дикий ліс, де подекуди ще можна знайти залишки домівок, напіврозвалені сараї, засипані колодязі, залишки тваринницького комплексу і заводу з переробки льону. Сюди організовують офіційні туристичні маршрути, отже — небезпеки нема. Проте краще мати при собі дозиметр. ЧОРНОБИЛЬ Багато чого можна побачити не лише у Прип’яті, а й у місті Чорнобилі. Тут є кладовище затоплених барж, меморіал «Тим, хто врятував світ», невеличка експозиція робототехніки, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії. У приміщенні колишнього кінотеатру «Україна» діє музей, де зібрані речі жителів евакуйованих сіл, таблички з назвами вулиць і номерами будинків, дитячі іграшки, предмети побуту тощо. До речі, саме у Чорнобилі знаходиться Церква Святого Пророка Іллі, єдиний регулярно діючий храм на території Зони відчуження. РУДИЙ ЛІС Це досить великий масив дерев, що прийняли на себе основний радіаційний удар під час аварії. Величезна доза радіації спричинила яскраве фарбування сосен у буро-червоний колір. Під час дезактиваційних робіт ліс був знесений, але потім відновився природним шляхом. Ескурсійні групи проїжджають повз нього лише на автотранспорті, без зупинок. ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АЕС Сумнозвісні радянські їдальні з чергами, специфічними запахами та хамством обслуговуючого персоналу, на щастя, відійшли у минуле. В їдальні для працівників, що розташована неподалік від четвертого енергоблоку, звичайно ж, поважають усіх. Але радянський антураж тут зберігся лише в інтер’єрі. Годують дуже смачно, персонал ввічливий, але не дуже любить фотографуватися.
|
|||||||||||||