 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Богдан Петричук, село Бабин Косівського району Івано-Франківської області Часто всі називають мою збірку музеєм, та досправжнього музею ще далеко, хоча речей для непоганої експозиції є достатньо. Мені більше подобається назва «Приватна збірка гуцульської старовітчини Богдана Петричука». Все розпочалося з дитинства. Мої батьки були зайняті будівництвом і виробництвом сувенірів, а мене залишали на бабу Параску і діда Василя. А до них часто приходили сусіди і родичі, всі разом згадували давнину: як парубочили і дівочили, розповідали про своїх дідів і бабів… Я сидів на печі і слухав все те зранку до ночі. Моїм колегам-етнографам треба їздити з міста в село в експедиції , а мені пощастило, бо я виріс у середовищі, яке зберегло традиції . З дитини наслухавшись історій про побут і про святкове вбрання, мені хотілося побачити ті речі. З цієї цікавості почалося колекціонування. Спочатку моя колекція вміщувалася у картонні коробки, потім назбиралося на скриню, потім на другу і третю. У дідовій хаті на горі є кімната. Там була бабина майстерня. Я повиносив все лишнє, і вже там зберігав свою колекцію. Коли став студентом, то отримав більше можливостей подорожувати і знайомитися з однодумцями, колегами-колекціонерами. Саме тоді почав займатися реконструкцією елементів народного вбрання. Це хобі перетворилося на роботу і зайняло вагоме місце в житті. Протягом останніх років з радістю долучався зі своєю колекцією до різних проєктів — це покази в Україні і закордоном, зйомки фільмів «Спадок нації », «Довбуш», мюзикл «Гуцулка Ксеня». Значні зміни настали в період пандемії, бо карантинні заходи скасували всі події . Та для мене це — чудовий період, адже з’явився час подокінчувати багато робіт, які чекали свого часу.
|
|||||||||||||