 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
Можливо, такою енергійністю співачка завдячує своєму гуцульському корінню – її батько походить з Івано-Франківщини – або ж міцним сімейним стосункам, що надихають. До речі, любов до української культури у неї – від бабусі, а музичний хист – від мами. Про музику, подорожі, та рідний Львів Руслана розповіла у інтерв’ю нашому журналу. – Руслано, Ви співаєте із 4-річного віку. Пам’ятаєте, як заспівали вперше? – Батьки кажуть, що я заспівала ще до того, як почала розмовляти. Лежала в ліжечку та наспівувала різні мелодії (посміхається). Мама закінчила музичне педучилище за спеціальністю хорове диригування. Отримала професію викладача музики і співу. Вона співала у жіночому хорі і була першим альтом. Після закінчення навчання співала у ВІА «Веснянка», вони їздили з концертами. Я з 4 років стояла за кулісами на всіх їх концертах і казала мамі «Я обов’язково стану відомою і колись ти так само будеш дивитися на мене за куліс. Мама – мій перший вчитель та друг. Також моя бабуся, якої, на жаль, з нами вже немає, мала фан-тастичний голос. Вона знала всі народні пісні і привила мені любов до рідної культури, традицій, історії. – Ще у ранньому дитинстві Вам напророкува-ли, що прославите Україну. Як це було? – Я їхала з мамою у трамваї додому, поверталися з базару. До неї підійшов чоловік одягнений в білий костюм та прошепотів на вухо: «Ваша донька Україну прославить». Вона повернулася, як раз була зупинка, а він просто зник. Через багато років вона пригадала цю історію. – Чи є у Вас мрія, яка ще не здійснилася? – До розмов про мрії ставлюся з обережністю. Вва-жаю, що краще плекати мрію всередині і поменше про неї говорити. От коли здійсниться, от тоді можна розповідати... Звісно мрію про нові високі досягнення на творчій ниві. Плідно працюю. Я боєць. Перешкоди та випро-бування тільки загартовують, підігрівають мій інтерес та бажання досягти мети (посміхається). Ну звичайно ж заповітна мрія, щоб у нашому з Сашком домі лунав дитячий сміх... – Що у Вашому розумінні є романтика? Розкажіть, будь ласка, про найромантичніший момент у Вашому житті. – Романтика – це ті миті, які не придбаєш ні за які гроші, але які живуть у згадках все життя. Ми з Сашком обидва романтики. Обожнюємо спонтанні речі: прогулянки на природі, зустрічі світанків, зоряне небо. Любимо робити один для одного сюрпризи, приємності...У нас вже дуже давно не було повноцінного відпочинку, весь час у роботі. Але я ніколи не забуду нашу поїздку на Балі. Балі – це райський куточок. Враження і досі надзвичайні. Тиша. Розлиті в повітрі аромати екзотичних квітів, трав. Там панує магічна атмосфера. Там існує певний культ при-роди, нам с Сашком це дуже імпонує, бо ми і самі дуже любимо природу. – Колись під час «Слов’янського базару» Ви їздили з концертами до виправно-трудових колоній. У яких ще незвичних місцях доводи-лося виступати? – Незабутні враження – це виступи у замках України, під час проекту «Дзвінкий вітер». Досі у згадках повертаюся до тих виступів... Нещодавно на Новий рік виступали на відкритому майданчику у Польщі, температура була «– 40». Думала, що залишуся без пальців. Але публіка була чудова, тому через кілька хвилин ми з балетом забули про холод та відпрацювали концерт на всі 100%. Атмосфера була гаряча. – Руслано, де Ви любите подорожувати і який вид відпочинку зазвичай обираєте під час мандрівок? – Подорожувати люблю, але найчастіше моя по-дорож виглядає так - літак, готель, виступ, готель, літак Якщо гостюю у країні кілька днів, прошу організаторів влаштувати цікаву екскурсію, але не таку як для звичайних туристів - центр міста, сувенірні крамнички, а показати дійсно щось унікальне. Також звертаю увагу на кухню та цікаві рецепти. Але поки українська кухня, наша рідна, у моєму рейтингу найулюбленіша(сміється). Так сталося, що останні роки більше подорожую восени. Відпочинок обираю екстремальний. Всі найекстремальніші розваги мої - скутер, водні лижі, дайвінг тощо. - Які місця хотілося би відвідати, але ще не побували там? – Нова Зеландія! Ми з Сашком мріємо відвідати цю країну вже дуже давно. Наші друзі - Марина та Сергій Дяченки багато розповіли нам про цю чарівну та мальовничу країну після захоплюючої мандрівки, яку вони здійснили. Тепер ми знаємо багато цікавинок - куди краще піти, що обов’язково треба побачити. Залишилося тільки знайти час та поїхати. – Розкажіть, будь-ласка, про найулюбленіші куточки Львова, де Ви любите бувати і чому. -У Львові з кожною вуличкою у мене пов’язані свої спогади. Ми з Сашком дуже любили прогулян-ки в центрі, бо саме там знаходилася наша студія (на Проспекті Свободи). Також Стрийський Парк та Парк Костюшки. Перші побачення та зустрічі були в районі Музейної площі. Львів і досі для мене найромантичніше місто на землі. А ці місця досі найулюбленіші. – Чи вірите Ви у містику? Коли так, то які місця у Львові, на Ваш погляд, є наймістичнішими? – Львів – це місто містики, романтики та неймовірної краси. Воно зберегло стародавній дух. У ньому панує особлива, загадкова атмосфера. Для мене наймістичніші місця – це Бернардинський мона-стир та Високий Замок. Високий Замок є особливим тим, що він розташований на високій горі у самому центрі великого міста. І практично за 10-15 хвилин пішої ходи з будь-якого напрямку з гамірних вулиць можна потрапити на точку з якої все місто видно як на долоні. Плюс там панує особлива, дуже потужна енергетика. Спілкувалася Наталя ПАРУБОЧА
|
|||||||||||||