 |
  EnglishRSS
|
||||||||||||
|
У ЛьвовI пиво завжди було демократичним на-поєм, популярним серед представникiв усiх верств населення. Перехилити гальбу бурштинового напою любили шляхтичi й простi городяни. Навiть тi ж самi монахи iнодi дозволяли собi поласувати добрим свiжозвареним пивом. Кожна львiвська ґаз-диня чудово варила домашнє пиво. До наших днiв зберiгся спосiб приготування пивного супу. Кажуть, що через любов до пива на картинах художникiв XVI-XVII з’являлося стiльки повних людей. У Львовi пиво слугувало навiть за хабара. Людина, котра приїжджала звiдси без смачних цукерок чи чудового пива, викликала явну недовiру. Важко навив уявити, скiлвки важливих питанв допомогло вирiшити львiвське пиво! У глибинi монастирських келiй Першi згадки про торгiвлю пивом львiвськi лiтописцi записали ще у XIV ст. Найдавнiша броварня з’явилася 1384 року. її власником став Ганко Кльоппер, про що зберiгся запис у книзi Львiвського магiстрату Саме ця подiя стала поворотним моментом у пивнiй iсторiї мiста. I саме завдяки їй вулипя Клепарiвська у колись одноiменному передмiстi Львова, отримала свою назву – вiд фiль-варку родини пивоварiв, де була розташована пивоварня. До цього ж зазвичай бурштино-вий напiй варили монахи. Мож-ливо, саме у них i купив броварню Кльоппер. У ченцiв, окрiм їхньої основної справи була можливiсть дослiджувати старовиннi рукописи, у яких мiстилися рецепти рiзних сортiв пива. Вибравши най-смачнiшi з них, монахи-ремiсники створювали особливий та незабут-нiй пивний образ мiста. Аскетична iдеологiя не дозволяла пивоварам свiтських задоволень, тому найбiльшою втiхою для них ставало приготування хмiльного напою. Зморенi обмеженнями ченцi полюбляли вiтамiнний бурштиновий трунок навiть у перiод посту. Чарiвники пивоварiння У рiзнi часи у Львовi одночасно працюва-ли бiльше десятка броварень. Зазвичай то були кустарнi виробництва, де солод, хмiль i воду пере-втiлювали у бурштиновий трунок по три-чотири робiтники. Дякуючи законам, прийнятим мiською владою, дрiбнi пивоварнi мирно спiвiснували на ринку, не стаючи монополiстами. Цi положения з’явилися пiсля пивних воен 1668 i 1671 рокiв. Тодi власники офiцiйних цехiв вiдстоювали свої iнтереси у боротьбi з нелегальними виробниками - «партачами». Тi варили пиво невисокої якостi та заважали працювати мiським пивоварам, створюючи недобросовiсну конкуренцiю. Пiсля цих подiй для усiх броварiв iснувало чiтке правило: доки один виробник не продав увесь товар, його конкурент не мав права збувати свою партiю хмiльного напою. А щоб любителi пива знали, де можна випити гальбу-iншу у доброму товариствi, броварi виставляли солом’янi вiхи поряд iз своїми дверима. У скрутнi часи пивовари проявляли не лише повагу одне до одного, а й об’еднували спiльнi зусилля для захисту рiдного мiста. Броварi мали власну оборонну вежу. Стояла вежа у районi сучасної вулицi Лесi Українки, яку постiйно укрiплюва-ли. I коли мiськi мури штурмували ворожi вiйська, виробники хмiльного напою пiднiмалися на закрiплену за ними башту й боролися за рiдне мiсто та можливiсть продовжувати свою справу. Промисловi таланти броварiв У XVIII ст. виробництво пива було поставлене на потiк. Саме тодi на Клепаровi вiдкрилося перше промислове броварне виробництво. Незадов-го до цього граф Станiслав Потоцький дозволив ченцям-езуїтам звести пивоварню на його землях у Кракiвському передмiстi Львова. Тож до часу коли прийняли рiшення побудувати мережу бро-варень, технологiя виробництва вже була добре налагоджена. Окрiм традицiйних корпусiв промислових будiвель, де, власне й народжувався, виброджуючи й варячись, хмiльний напiй, на територiї броварнi завжди будували чималий гуртожиток для найманих робiтникiв. Там також був склад з глибокими пiдземними сховищами для льоду у яких дозрiвало i зберiгалося пиво. Зазвичай пивоварнi мали декiлька до-помiжних майстерень. У ливарнi виго-товляли запаснi деталi для обладнання. Бондарня виробляла дiжки для пива I стала однiєю iз незамiнних складових бiзнесу Наприклад, власники Львiвської броварнi довго не дозволяли продавати стороннiм пiдприємцям справу з виробництва та ремонт дерев’яних кегiв. А все тому, що вид деревини, якiсть, та спосiб виготовлення впливали на те, яким буде бурштиновий товар. Бондарня як невiд’ємний технологiчний етап пивоварiння про-iснувала тут аж до кiнця XIX ст. Та найбiльший розквiт у Львовi бiльшiсть ви-робничих справ, як, власне, i пивоварiння, переживали на межi XIX — XX столiть, а також у час правлiння Польщi мiж двома свiтовими вiйнами. Це стало можливим завдяки об’єднанню фiнан-сових та моральних вкладень п’яти львiвських виробникiв хмiльного напою, якi тодi подiлили ринок пивоварiння у Львовi. Їхнi власники створили Львiвське акцiйне товариство пивоварень. Головним документом, що визначав вiдносини мiж акцiонерами, став статут, записаний 1897 року польською i нiмецькою мовами. Керування акцiйною спiлкою здiйснювалося наглядовою радою, до якої входили семеро членiв, яких обирали з акцiонерiв. Цiкаво, що статут мiстив детальну процедуру голосування за представникiв виконавчого органу – влади пивоварнi. Та у ре-зультатi виборiв вищого керiвництва у правничому крiслi виявлявся не один, а два директори. У такий спосiб спiлцi вдавалося уникати одноосiбного при-йняття рiшень. Аби iмiдж солодового напою завжди був на ви-сотi, пiдприємства дуже уважно вiдслiдковували дотримання усiх вимог виробничого процесу. У цьому можна переконатися, заглянувши до тех-нологiчної книги 1931-1936 рокiв, що збереглася до наших днiв. У тому журналi головний пивовар пiдприємства докладно занотовував iнгредiєнти найкращих сортiв хмiльного напою. На сторiнках документу мiститься опис кожної закладки пива. Там i походження солоду та хмелю, i режим варiн-ня й бродiння, а також температура при розливан-нi напою. Згодом потужне промислове виробництво ви-тiснило з ринку пивоварiння Львова невеличкi приватнi броварнi. Та, як би там не було, згадки про смачний бурштиновий напiй доходять до нас не лише з iсторичними даними у музеях та лiтописах, а й вiдчуваються особливими нотками у сучасному львiвському пивi, яке увiбрало в себе вiковi традицiї пивоварiння. Андрiй КРИВЕНКО
|
|||||||||||||