Український туризм - Бронзові перехожі камерного Львова

Останнім часом на центральних вулицях Львова з’явилися цікаві камеры скульптури, присвячені відомим жителям мюта. Вони не мають постаментів та зображують своїх героїв у повний зріст. Кількють таких пам’ятникв постійно росте. Іх встановлюють здебільшого задля| популяризації громадських закладів - хто не схоче сфотографуватися поруч з Мазохом чи бравим солдатом Швейком

Власне, фігура, що стоїть поруч із рестораном «Прага», не має офіційної назви. Таке ім’я бронзовий чоловік, що притулився спиною до стіни, отримав за ім’ям ресторації та за позою, у якій стоїть. Та все ж він більше схожий на батяра, який, вийшовши із кнайпи, веселить людей.

Поруч із однойменною кав’ярнею, присвяченою відомому австрійському письменникові, який жив і працював у Львові, стоїть сам герой у натуральну величину. Під час створення статуї було застосовано не менше фантазії, ніж у романах Леопольда фон Захер-Мазоха. На грудях фігури відомого мазохіста, що має зріст 170 см, вмонтовано лупу, через яку можна подивитися зображення еротичного змісту. Окрім цього секрету є ще один -засунувши руку до кишені легендарного любителя жорстких утіх, можна відчути, що він таки був справжнім чоловіком.

Веселий чеський солдат, улюбленець стількох українців, сидить за столиком біля «Віденської кав’ярні», наче присів перепочити під час прогулянки містом. А може він дещо стомився, дійшовши сюди з вокзалу, адже спершу скульптуру планували встановити саме там. Цікаво, що самі чехи не визнають у львівському пам’ятникові свого кумедного співвітчизника. Буцімто персонаж біля кнайпи п'е каву а правдивий Швейк пив тільки пиво. Однак в руках у відомого чеха усе ж гальба, а не філіжанка, І до неї так полюбляють кидати монетки перехожі.

Ця скульптурна композиція встановлена біля входу до кнайпи, присвяченої винаходу гасової лампи. На ній зображені Ян Зег І Ігнатій Лукасевич - фармацевти, які 1852 року розробили спосіб дистиляції й обробки нафти, щоб нею можна було освітлювати приміщення. У березні того ж року перша гасова лампа вже давала світло на вітрині аптеки «Під золотою зіркою», де й було зроблено винахід. А зараз гасові лампи освітлюють однойменний заклад.

Встановлений до 12-річчя клубу, названого на честь відомого художника-кубіста, однойменний пам’ятник е першим І единим присвяченням Пікассо в Україні. Спершу автори скульптури збиралися зобразити митця у дусі його робіт, та потім вирішили вдатися до більш традиційного варіанту. Для створення образу вони скористалися фотографіями, для котрих художник часто поставав у оригінальному вигляді. Так і стоїть поруч із клубом фігура Пікассо у шортах, босоніж, та із цигаркою у руці, яка ще й світиться червоним вогником.

Ще одна унікальна львівська скульптурна композиція - единий у світі пам’ятник посмішці. Стоїть він навпроти входу до мистецької галереї «Дзиґа» і з’явився до чергового симпозіуму карикатуристів, що проходить там щороку Кожні сім років скульптура змінюе свій зовнішній вигляд. Спершу вона мала декілька рук, що стирчали з усіх сторін. Як пояснив автор пам’ятника-карикатури, скульптура уособлювала людину яка тоне у болоті, і останне, що у неї лишилося - усмішка. Зараз скульптура нагадуе рибу Може усміхнений відчайдух переродився, навчившись плавати?

Цей Швейк подорожуе Львовом не пішки, а на колесах. Бравий чеський солдат проїжджае на велосипеді повз одніеї з колон біля центрального входу до міської ратуші. Можливо, жителі міста чи навіть співробітники установи стануть частіше брати приклад із залізного мандрівника? Саме із метою популяризації такого виду пересування й було встановлено пам’ятника 2007 року на честь проведения велотуристичного фестивалю «Швейк фест». У рамках заходу велосипедисти з України й Польщі проїхалися маршрутом, якимсь колись подорожував літературний герой.

Лемківський художник-примітивіст Никифор Дровняк був увіковічений у бронзі. Його пам’ятник примостився неподалік від колишнього домініканського монастыря. Сам митець народився у польському місті Криниця та прославився завдяки львівському художнику Роману Турину.

Увіковічений у бронзі «художник сонця» крокуе рідним містом біля входу до Стрийського парку неподалік від будинку художника. Один із перших українських модерністів полюбляв подорожувати, та найбільше він любив свое місто. Це відображено у написі на постаменті під пам’ятником, де процитовані слова Труша про те, що головою потрібно бути у Європі, а ногами стояти на рідній землі.

Фігура броваря із діжкою пива на плечі - ще один единий на всю Україну пам’ятник. Адже встановити бронзову присвяту пивоварам здогадалися знову ж таки лише львів’яни. Так скульптура не лише тішить око перехожих, що споглядають ЇЇ на проспекті Свободи, а ще й співае. Щодня о 17:15 годинник, що розташований на діжці, виспівуе фрагмент гімну Львівської пивоварні, написаного Кос-Анатольським і заспіваного Піккардійською терціею.