Український туризм - Гастрономічні Концепти

Втілюючи в життя ідєї для найколоритніших львівських кнайп, ресторатори виявили неабияку винахідливість. заклади нагадують витвори мистецтва, і є не лише популярними - до них навіть влаштовують екскурсійні тури. рушаймо ж і ми у подорож львівськими ресторанами-концептами

Кому не відомий пароль, за яким пропускають до знаменитої Криївки! Відповівши на сакраменталь-не «Слава Україні!», почуте від грізного вартового традиційним відгуком «Героям слава!», потрапляєте до кнайпи, виконаної у дусі підпільного схрону бійців ОУН-УПА.

Але спершу вхід до підземелля потрібно відшу-кати. Над під’їздом дому на площі Ринок, 14 немає жодної вивіски - це ж укриття! Та законспіровані двері видає чимала ватага охочих потрапити до кнайпи.

Антураж Криївки витриманий у відповідному стилі. На стінах з неотесаного каменю – агітки УПА, плакати на патріотичну тематику, фотографії воїнів-повстанців. Не забули тут і про зброю тих часів, а також про каски і гасівки. Страви при-носять, звісно ж, у справжніх похідних казанцях, мисках чи кружках. Сама кухня є польовою, а назви страв – колоритними. Так само і меню, яке прино-сять офіціантки у військовому. Звичайний узвар тут зветься еліксиром патріота, капусняк отримав ім’я щасливого сотника, а півметрова ковбаса – змар-нілої втіхи партизанки. До речі, і саме меню також стилізоване – потерта газета-агітка.

Часто за грубими неотесаними столиками кнай-пи лунає російська мова, і до її носіїв тут ставляться доброзичливо. Адже ідея закладу полягає у популя-ризації українського через гумор та в ознайомленні гостей із цікавими фактами з нашої історії.

Несподіванки на відвідувачів цього закладу, ви-триманого у стилі жорсткої естетики, чекають вже біля входу. Там стоїть один із камерних пам’ятників, що зображує австрійського епатажного письмен-ника Леопольда фон Захер-Мазоха, відомого за його еротичні новели. Статуя із сюрпризами, у чому можна переконатися, засунувши руку до ки-шені героя та заглянувши у спеціальне вічко.

Усередині також багато пікантних цікавинок і несподіваних нюансів. Батоги, ланцюги, наручники, ціпки – чи не найневинніші з них. До речі, усе це залізяччя можна випробувати й на собі, чим і користуються численні відвідувачі кнайпи. Когось заковують у кайдани, хтось просить офіціантку відлупцювати його батогом, інші ж самотужки прив’язуються до стіни. Страви, які готують із до-даванням афродізіаків, вирізняються вигадливими назвами. Кого не привабить запіканка «Ласий шма-точок» чи вишукана свинина «Сади Венери»? Цей дивовижний частунок у мазохістському антуражі знайдете за адресою вулиця Сербська, 7.

Ще один камерний пам’ятник, цього разу присвячений вже вина-хідникам гасу, стоїть біля входу до кнайпи «Гасова лямпа». За столиком сидить Ян Зеґ, а Ігнацій Лукасевич виглядає з вікна на третьому повер-сі. Після такого вітання турбота про відвідувачів не закінчується. Навпа-ки, зайшовши всередину, потрапля-єте під дбайливий нагляд швейцара у вбранні ХІХ ст. Він проводить вас по напівмороку коридорів, таких вузьких, що в одному місці рух гостей регулюється невеличким світлофором.

Внутрішнє оздоблення кнайпи повсякчас нагадує про гасовий бум другої по-ловини ХІХ – початку ХХ ст. Тут і техніка з місць видобутку нафти, і зображення Зеґа і Лукасевича, а кількість різноманітних видів ламп годі й перелічи-ти. Самих гасівок тут налічується 200 штук. Серед них – копія першої лампи. А щоб вже довершити образ, тут постійно відбуваються вибухи, спалахи вогню і стоїть запах газу. І усе це під рок-музику.

Назви страв та напоїв вже традиційно креатив-ні – у кожній з них є згадка про гас чи нафту. Під цей дивний частунок можна ще й помилуватися гарним краєвидом з вікон ресторану, що розташо-ваний на Вірменській, 8.

Невеличку кнайпу на Руській, 4 треба ще до-бряче пошукати. Але після відвідин про попереднє блукання вуличками Старого Львова ще ніхто не жалкував. Потрапивши всередину, відчуваєш себе ніби після подорожі машиною часу, пунктом при-значення якої є австрійська епоха.

На стінах – імперські прапори та зображення Цісаря, фотографії старого міста. У маленькій залі відчувається атмосфера Австрії ХІХ ст. Те ж саме можна сказати і про страви, які тут готують. Їхні ре-цепти майже не змінилися з тих часів, тому рідкий білий шоколад, каву з вогнем чи неймовірні види фондю з шоколаду, м’яса або сиру є родзинкою саме цього закладу.

Автори ідеї кнайпи «Під Золотою Розою» взяли-ся за цікаву, але нелегку справу. жоден із творців концепту, яким також належать ідеї «Криївки» та «Мазох-cafe», не є євреєм. Та усе ж вони виріши-ли хоча б частково відновити єврейську культуру – важливий пласт львівського життя минулих століть.

Отже, тут творчо попрацювали над антуражем. Біля вхідних дверей відвідувачів зустрічає колорит-ний швейцар, після чого відбувається частування міцним напоєм. Інтер’єр усередині – в’язані вручну скатертини, скрипки, свічки та швейні машинки – створює затишну домашню атмосферу і водночас не епатує.

Усі охочі можуть приміряти пейси, та найголов-ніше – спробувати кошерних страв. За них по-трібно добряче поторгуватися з офіціантом, адже вартість навмисно не вказана у меню. Сам перелік страв більше нагадує газету, де описується життя та культура львівського єврейства. Кожен пункт меню – вигадлива колоритна назва кошерної їжі: «Борщ Хасидові весілля», «Ролядки язикові «Загадка Іди Черновіцер». Однак, зустрічаються у «Золотій Розі» й нехарактерні для такого місця страви – як от сало, хоч і з-під поли. А от адреса кнайпи є більш ніж правильною, бо розташована вона на вулиці Староєврейській, 37.

Приміщенням для цієї кнайпи слугує трамвай-ний вагон, детальна копія старовинного львівського трамваю. Розташований він на справжній рейковій платформі початку ХХ ст. – його кін-цевій станції на Галицькій площі, неподалік від пам’ятника Королю Данилу.

Піднявшись по сходах до «салону» кнайпи, від-відувачі потрапляють до Львова 30-х років минулого століття. Тут лунає батярська музика, на стінах чорно-білі фотографії. Сучасна плазма слугує своєрідним вікном, у яке можна побачити старо-винні львівські трамвайні маршрути. Лавки, що на них розміщуються відвідувачі, також стилізовані під ті часи.

Місць у цьому невеличкому приміщенні небагато. Але заклад і не розрахований на пишні та довгі трапези, отже і меню є простим та неексклюзивним.

Здебільшого воно складається із кави, чаю, пива, шоколаду, морозива. А наприкінці відвідин батярського трамваю на гостей чекає сюрприз: рахунок у вигляді чека за безбілетний проїзд.