|
 Відкриття у розпал сезону візового центру при посольстві Болгарії В україні негативно позначається на туристичних потоках
Туристичні потоки з України до Болгарії збе-рігають стабільні показ-ники протягом багатьох років: ця країна чітко асоціюється в українських туристів із відносно недорогим, та водночас якісним пляжним відпочинком влітку, та гірськолижним – у зимовому сезоні. Наприклад, за даними Національного статистичного інституту Болгарії, 2011 року до цієї балканської країни прибуло 251803 громадянина України, зокрема, у травні минулого року – 14684 чол., у травні ж ни-нішнього року – 14225 чоловік (свіжіших даних на момент здачі журналу до друку ще не було – Ред.). Утім, українські туропе-ратори, що спеціалізуються на болгарському напрямку, дещо іншої думки: за їхніми даними, минулого року турпотік із Укра-їни до Болгарії складав близько 180 тисяч чоловік та збільшився на 37% відносно показників 2010 року. Що ж до перших 5 місяців року нинішнього, то тут також спостерігається відчутне збіль-шення: +35%.
До Болгарії – через... Індію!
Як би там не було, вітчизняні туристичні компанії вважають болгарський напрямок давно «накатаним», якому притаман-ний високий показник повер-нення туристів. Та сьогодні є підстави вважати, що в цьому сезоні ситуація може кардинально змінитися на гірше. 6 липня посольство Болгарії в Україні відкрило візовий центр, оператором якої є давні знайомі туристичної галузі України – індійська компанія VFS Global. З того ж таки дня, як пояснили кореспондентові УТ в консуль-ському відділі посольства Болга-рії в Україні, подача документів на візи здійснюється виключно через візовий центр – мож-ливість прямої подачі відтепер відсутня. При чому це стосуєть-ся як індивідуальних аплікантів, так і клієнтів українських ту-ристичних компаній, які також змушені тепер подавати документи виключно через візовий центр (за винятком невеличкої квоти у 50 анкет на тиждень, які акредитова-ним фірмам дозволено подавати безпосередньо до консульства, про що мова трохи далі).
Якщо взяти до уваги незадо-вільну якість послуг, що їх надає візовий центр, при цьому зауважи-ти, що блоки місць в літаках вже давно зарезервовано, автобуси ще з ранньої весни законтрактовані у чартер, заброньовано й номери в готелях, то через затримки у видачі віз «завдяки» індійському посе-реднику туроператори нестимуть прямі збитки...
Що ж, за відсутності адекватної реакції з боку відповідних державних органів, індійська компанія почуває себе в Україні як щука у ставку. А її візові центри розмно-жуються фактично безконтрольно. Хоча ми вважаємо, що діяльність цієї компанії несе українським гро-мадянам потенційну загрозу, наприклад, у галузі збереження їхніх конфіденційних особистих даних (місце роботи, проживання, склад родини, розмір заробітної платні, частота виїзду за кордони України тощо). Тож, сподіватимемося, що компетентні органи, врешті-решт, звернуть увагу на діяльність індійської компанії та зроблять відповідні висновки. А ми – редакція галузевого туристичного видання – охоче їм у цьому допоможемо. Дієва підтримка чи зрівняйлівка по-радянськи?
Ми вже казали, що заради підтримки туроператорів консульство виділило квоти на пряму подачу візових до-кументів у розмірі 50 комплектів на тиждень для кожної з 60 акредитованих туристичних компаній. Здавалося б, 3000 комплектів на тиждень – це не так вже й мало, проте одразу треба зазначити, що така «підтримка» дуже нагадує зрівняйлівку за радянським зразком. Адже квота в 50 анкет виділяється як для компаній, що приводять 10-15 турис-тів на тиждень, так і великих туроператорів, що у сезон відправляють 400-500, а то й більше, чоловік на болгарські курорти протягом того ж таки тижня. Ми вже не кажемо про те, що зрівняйлівка провокує своєрідну корупцію в чергах: дрібні фірми, так звані «візовики», що не вибира-ють своїх квот, невдовзі просто торгуватимуть ними... Хоча для уникнення такої ситуації досить було лише встановити диференційовані квоти для кожної компанії, наприклад, у розмірі середньотижневого потоку за минулий сезон. А ще краще – забезпечити, подібно консульству Італії, акре-дитованим туристичним компаніям можливість подавати документи напряму – щоб не утворювати ланцюжок посередників та невиправдано збільшувати у такий спосіб вартість туристичного продукту...
Крім того, запровадження квот у такому вигляді призво-дить до своєрідної дискримінації туристів. Якщо врахувати, що сезон у Болгарії триває щонайбільше 12 тижнів, то, якщо брати туроператорські оцінки турпотоку за минулий рік, на кожний тиждень припадає 15000 туристів. 3000 з них є можливість обслужити швидко та дешево, а інші 12000 мають терпіти усі «принади» індій-ського візового посередництва... Цікаво тільки, як туроператору визначити, кого з туристів взнести до «привілейованого» класу, а кого кваліфікувати як плебеїв? Візове посередництво: необхідна альтернатива!
Хотілося б зазначити: ми жод-ним чином не проти такого біз-несу, як візове посередництво. Однак переконані, що кожна людина повинна мати вибір — звертатися їй до посередника й сплачувати за його послуги певну суму, чи звертатися напряму в консульство без усяких посередників будь-якої націо-нальності.
А цього вибору якраз і поз-бавлені громадяни України, які вирішили відпочити у Болгарії: альтернативи процедурі оформления візи через індійського по-середника, у них більше немає.
Це призводить одразу до кількох негативних наслідків:
– Збільшується час оформ-лення документів (за даними опитаних компаній, до запро-вадження подачі через візо-вий центр за документами від туроператорів болгарські візи оформлювались протягом 3-х діб);
– Збільшується вартість оформ-лення візи, при цьому платити за послуги візового центру доводиться навіть тим громадянам, які мають право не сплачувати консульський збір;
– Підвищується ймовірність відмови у візах через помилки та некомпетентність співробітників візового центру.
Це далеко не виключний список негативних наслідків запровад-ження подачі документів на візи через такого сорту посередників, або, висловлюючись мовою Візово-го Кодексу Європейського Союзу, зовнішніх інформаційних провай-дерів. Утім, повторюватись не бу-демо – УТ неодноразово піднімав цю тематику на своїх сторінках.
Та, на превеликий жаль, візові центри відкривають усе нові й нові консульства. Проте випадок із Болгарією є кричущим: якщо інші дипломатичні установи, що потрапили в обійми індійського візового спрута, все ж таки хоча б формально надають аплікантам можливість прямої подачі доку-ментів, то у випадку Болгарії такої альтернативи не існує. Звичайно, в цьому випадку можна апелю-вати до Візового Кодексу Євро-пейського Союзу, в якому прописано вимогу до європейських держав зберігати для громадян третіх держав прямий доступ до консульських послуг. Проте текст Візового Кодексу складено у такий спосіб, що він регулює, в першу чергу, процедури оформлення шенгенських віз. Болгарія ж не є членом Шенгенської угоди (хоча, з іншого боку, є членом Євросою-зу), тож щодо застосування норм ВК до болгарських віз виникає неоднозначність, яку, поза всяким сумнівом, і використав болгар-ський МЗС, запровадивши подачу документів на візи виключно через візовий центр.
Зрозуміло, що це зроблено в інтересах МЗС Болгарії. Зокре-ма, одного з його підрозділів – Посольства в Україні. Зрозуміло також, що ніхто у болгарському МЗС і не намагався поціка-витись думкою українців із приводу зміни режиму подачі документів на візи та суттєвого подорожчення послуг. І так, на превеликий жаль, буде доти, доки наша держава, а також ми з вами, дорогі колеги, не навчи-мося давати на такі експерименти адекватну відповідь. Із цією метою ми – редакція галузевого туристичного часопису – направили відповідні листи на адресу міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, а також Надзвичайного та Полномочного Посла Республіки Болгарія в Україні Красимира Мінчева. Про реакцію зазначених високопоса-довців, а також про будь-які зміни стосовно режиму оформления болгарських віз, ми повідомимо у найближчому номері «Українсько-го туризму» після надходження цих відповідей чи новин. назад >>>
|
English