|
 Список держав, які гро-мадяни України можуть відвідувати без отримання попереднього дозволу на в’їзд, тобто візи, порівняно невеликий – до нього входять близько 50 держав. У цей перелік включа-ються й ті країни, які дозволяють оформлювати візи у момент перетину кордону. Відтак для того, щоб відвідати більшість держав, що відносяться до туристично привабливих, нашим громадянам доводиться оформлювати іно-земні візи, тобто звертатися до консульських служб відповідних держав.
Процедура оформлення іно-земної візи потребує певних навичок, тому значна кількість наших співгромадян користуєть-ся послугами візового асистансу, що його зазвичай надають туристичні компанії. Як правило, послуги візового асистансу по-лягають у консультації клієнта компанії щодо візового режиму з тією країною чи територією, куди він збирається відправи-тись, контролю зібраних доку-ментів та правильності запо-внення необхідних формулярів, подача документів до консульства, сплата необхідних зборів, отримання паспортів з готовими візами та повернення їх клієн-там. Діяльність комерційного візового посередництва регла-ментується Візовим Кодексом Європейського Союзу (зокрема, ст. 45 цього документа), тож є цілком легальною.
Однак не є рідкісними ви-падки, коли клієнти туристич-них компаній відмовляються від послуг візового асистансу, мотивуючи відмову наявністю необхідних віз або спроможніс-тю самостійного їх оформлення. У таких випадках менеджерам туристичних компаній, які пра-цюють безпосередньо з клієнта-ми, варто пересвідчитись у тому, що така віза у клієнта насправді є, не задовольняючись стверд-ними відповідями. В іншому ви-падку можливі неприємності як при перетині кордонів, так і на територіях іноземних держав.
Вітчизняні ЗМІ періодично висвітлюють ситуації, коли польські або німецькі прикордонники чи поліцейські затримують україн-ських громадян, анулюючи їм візи та, у такий спосіб, роблячи немож-ливим їх перебування за кордоном України. У випадках, коли затриму-ють клієнтів туристичних компа-ній, страждає не тільки турист, але й фірма, що оформила такого клієнта.
Редакція журналу «Український туризм» спільно з Громадською ініціативою «Європа без бар’єрів» провела дослідження подібних випадків, у ході якого з’ясувалося таке: переважна більшість таких випадків трапляється тоді, коли громадяни України звертаються за оформленням іноземних віз до так званих «сірих» посередників.
Під такими посередниками, як правило, маються на увазі компа-нії, які надають послуги візового асистансу без наявності правових підстав (ліцензія туроператора, акредитація в тому чи іншому консульстві і т.п.). При цьому їхня діяльність характеризується агре-сивною рекламою (в основному, в мережі Інтернет) та обіцянками «100-відсоткової гарантії отриман-ня необхідної вам візи».
У ході дослідження редакція поконтактувала з 23 компаніями, що декларують надання послуг візового посередництва, і чию рекламу можна охарактеризувати як агресивну. В результаті 16 з них виявилися «сірими» посередника-ми, 5 – туроператорами чи їхніми агентами, які взяли на озброєння агресивний стиль рекламних кам-паній.
Як правило, «сірі» візові посе-редники, або «рішайли», корис-туються необізнаністю значної кількості громадян України щодо можливостей оформлення тих чи інших віз, розписуючи процедуру підготовки документів як надзвичайно складну, практично нездійсненну для середнього громадянина, після чого пропо-нують звернутися до «професіо-налів» та позбутися будь-яких клопотів. Наприклад, один з київських «рішайлів» оголосив «акцію», відповідно до якої вар-тість оформлення одноразової шенгенської візи через консульство Польщі складає «усього» 190 євро. Насправді при само-стійному оформленні «польсько-го» шенгену в будь-якому із 7 консульств цієї країни, що діють в нашій державі, крім паспорту, фотографії, заповненої візової анкети та квитанції про сплату консульського збору в розмірі 35 євро, необхідно додати лише підтвердження про бронювання готелю в Польщі. Не вимагається навіть квитків... У такий спосіб, витрати на оформлення візи складуть 35 євро + певний час для заповнення анкети та броню-вання готелю.
Значно складнішою є ситуація з багаторазовими візами. Інозем-ні консульства видають такі візи (особливо на тривалий термін – більше 1 року) украй неохоче, кількість їхніх власників в Укра-їні є незначною, до того ж ці візи видаються за певних підстав та з визначеною метою. Іншими словами, якщо громадянину України видано багаторазову шенгенську візу категорії «бізнес», перебу-вання на території європейських країн, що входять у Шенгенську зону, з іншою метою, наприклад. у туристичній поїздці, може при-звести до затримання поліцією чи прикордонною стражею та, відповідно, анулювання візи.
На превеликий жаль, ані Візо-вий Кодекс ЄС, ані національне законодавство країн Шенген-ської угоди повністю не регулює використання таких віз, отже, ситуація в кожному конкретному випадку вирішується в індиві-дуальному порядку. Як правило, у випадках, що викликають неоднозначне трактування, власникові такої візи доводиться аргументовано пояснювати при-кордонникові чи полісменові, чому він в’їхав до країни саме за такою візою.
Тож туристичним агентам, які продають тури до візових держав, у випадку наявності клієнтів з багаторазовими візами варто поцікавитися, хто саме відкри-вав таку візу та з якою метою. Така потреба є нагальною через високу активність тих самих «сі-рих» візових посередників, які активно спонукають українців оформлювати багаторазові візи (вартість такої послуги у «сірого» посередника, як правило, пере-вищує 1000 євро, отже, є висо-кодоходним бізнесом). Треба зауважити, що у своїх намаганнях залучити клієнта «рішайли» часто дезинформують громадны, озвучуючи їм неправдиву інформацію. Так, у процесі спілкування з одним таким посередником автор з подивом дізнався, що ця компанія спроможна оформити багато-разову шенгенську візу категорії «туризм», для якої, до того ж, не діє правило першого в’їзду. На-справді багаторазової візи категорії «туризм» не існує у принципі — лише деякі консульства, особливо зацікавлені в наших туристах, час від часу видають візи з можливістю дворазового в’їзду, та й то далеко не всім. Що ж до правила першого в’їзду, то воно діє неухильно для усіх типів віз. У випадках, що допускають неоднозначне тракту-вання, (наприклад, коли за візою, виданою консульством Полыцд, громадянин в’їжджає до Угорщи-ни), власнику такої візи доведеться надати прикордоннику докази (наприклад, квиток на літак чи потяг) того, що його основною метою є все ж таки країна, консульство якої видало візу.
Підбиваючи підсумки, хотілося б зазначити: в нинішніх умовах одним із соціальних обов’язків туристичного агента перед своїми клієнтами є пропаганда законо-слухняності, у тому числі й у ві-зових питаниях. Агенту варто володіти основними прийомами контрпропаганди та протидії методам «сірих» візових посеред-ників — щоб пояснити клієнтові, що насправді криється за тими чи іншими обіцянками. Ну й, зро-зуміло, мати певний багаж знань щодо процедури оформления іноземних віз, вміти розрізняти їх типи (наприклад. шляхом читання службового рядка). Врешті-решт, такі навички напряму пов’язані з безпекою як клієнта, так і власне агентського бізнесу.
назад >>>
|
English