|
За умов дотримання класичних технологій виробництва вина та грамотної промоції своєї продукції на світовому ринку виноробні підприємства стають потужним фактором розвитку в’їзного та внутрішнього туризму Виноробство як каталізатор в’їзного та внутрішнього туризму
Сьогодні практично в кожній країні, де діє та розвивається індустрія виноробства, у той чи інший спосіб підтримується й розвиток винного туризму. Більше того, грамотно побудований тур продукт у царині винного туризму може послужити потужним чинником для збільшення внутрішнього та в’їзного туризму. Наприклад, сусідня Угорщина, виноробство в якій процвітає більше 1000 років, активно рекламує себе як країна винного туризму, обладнала десятки туристичних маршрутів 22ма виноробськими регіонами. У результаті чого мало який туристичний маршрут не включає у себе відвідини того чи іншого винного погреба чи ресторану, а дегустації в будапештському Домі угорських вин, колекція якого нараховує 420 зразків винної продукції, що виготовляються в Угорщині, стали мало не обов’язковим елементом екскурсій по Будайській частині угорської столиці.
Інший славетний виноробський регіон, в якому дуже розвинений винний туризм – це гора Токай, яка, до речі, знаходиться неподалік від кордону з Україною. Тисячі туристів приїжджають сюди щотижня з метою познайомитися з таємницями
виробництва прославленого в усьому світі токайського асу (а заодно й придбати необхідну кількість вина, так би мовити, безпосередньо від виробника). Існують і ресторани, які спеціалізуються на виробництві страв на вині чи з додаванням вина – ці заклади зазвичай не скаржаться на відсутність відвідувачів. Зрозуміло, що все це здійснюється у співпраці з туроператорами та екскурсійними бюро, які й постачають переважну більшість винних туристів безпосередньо на інфраструктурні об’єкти.
Подібним чином індустрія винного туризму розвивається й в інших європейських країнах, де існують сталі традиції виноробства: в Румунії, Болгарії, Греції, Словаччині, Чехії, не кажучи вже про Францію, звідки, власне кажучи, винний туризм і розпочався, Італію та Німеччину. Із розвитком виноробства за межами Європи, а саме у США, Австралії, Південній Африці, Аргентині, Чилі та деяких інших країнах «Нового Світу», винний туризм став практикуватися й там – приблизно із середини 70х років минулого століття. Україна: відроджуємо традиції
Традиції сучасного виноробства на теренах нашої держави закладено ще у другій половині ХІХ століття, й на межі ХІХ та ХХ століть вина Херсонщини та Криму цінувалися на рівні з найкращими французькими, а короновані особи Європи за прикладом російських імператорів облаштовували у «південноросійських» шато та погребах свої персональні винні колекції. На превеликий жаль, традиції вітчизняного виноробства було суттєво підірвано під час громадянської війни та у радянський період (хоча за радянських часів деякі українські
вина завойовували престижні нагороди на світових конкурсах), у результаті чого сьогодні нашу державу як провідного виробника вин здебільшого не розглядають. Тим не менше, на теренах України сьогодні виробляють цілком конкурентну продукцію виноробства, а відтак розвивається й підгалузь винного туризму – цьому, наприклад, сприяють спеціалізовані заходи на кшталт щорічного Фестивалю вина на Закарпатті. Більше того, винороби з усіх виноробних регіонів України (нагадаємо, що такими, окрім Закарпаття, можна назвати північне Причорномор’я та Крим) зрозуміли прибутковість винного туризму, відтак в той чи інший спосіб намагаються залучати до своїх підприємств та сховищ поціновувачів вина та інших алкогольних напоїв, що виробляються на основі виноградарства.
Проте для розвитку винного туризму, крім інфраструктури, пов’язаної безпосередньо з виробництвом напоїв та їх презентації для клієнтів (тобто ресторанів, барів та дегустаційних залів), необхідно розвивати ще й звичайну туристичну інфраструктуру, тобто готелі, індустрію розваг, транспортну логістику, а також специфічний екскурсійний продукт, напряму пов’язаний із виноробством. За таких умов схоже, що у нашій державі невдовзі з’явиться одноосібний лідер у галузі винного туризму, який буде спроможний залучати поціновувачів високоякісних вин з усього світу. Це – «Винодельческое хозяйство Князя П.Н.Трубецкаго», підприємство, засноване ще 1889 року знаним російським виноробом та громадським діячем, який належав до аристократичної родини та носив титул князя – Петром Миколайовичем Трубецьким. Землі та сорти винограду для нього обирав перший винороб Російської імперії князь Лев Голіцин. Ще 1900 року «Рислінг» Трубецького отримав світове визнання, завоювавши Гран Прі на Всесвітній виставці в Парижі. Та й за радянських часів це підприємство (перейменоване, щоправда, на радгосп імені Леніна) не занепало: саме на його теренах були розроблені легендарні вина «Оксамит України» та «Перлина степу».
Сьогодні славетне підприємство повністю оновило свою виробничу базу: натуральне якісне вино виробляється виключно з європейських сортів винограду за допомогою найсучаснішого обладнання провідних виробників світу. Консультує виноробне господарство відомий енолог із Бордо Олив’є Деґа. Відтак про Україну, як новий регіон виноробства, почали говорити у закордонних ЗМІ.
Нарешті, «Винодельческое хозяйство Князя П.Н.Трубецкаго» стало мало не єдиним в Україні, хто вирішив побудувати інфраструктуру винного туризму повного циклу. Для цього, зокрема, йдуть роботи з відновлення шато князя Трубецького – звичного
для Франції, проте єдиного в Україні класичного замку винороба, де туристи зможуть не лише ознайомитися з продукцією виноробного господарства, але й отримати усі необхідні туристичні послуги. Вже закінчено реконструкцію будівлі виноробні 1900го року, з оглядовою баштою, в якій обладнаний розкішний дегустаційний зал, відновлено 8 галерей винних підвалів часів Трубецького, які зараз використовуються для витримки й зберігання вин.
Справжня скарбниця виноробні — унікальна колекція вин, яка нараховує близько 10000 пляшок. Вісім з них виготовлені ще за князя Трубецького. Решта — з 1958 року. Колекція зберігається в одній із підземних галерей на глибині близько 13 м.
Визначний історичний об’єкт — замок князя Трубецького, де він мешкав наприкінці XIX століття. Не дивлячись на те, що він напівзруйнований (поки що), вид з парадного Дніпровського ракурсу залишає незабутнє враження.
У шато передбачається обладнати повноцінний туристичний комплекс, зокрема, готель, ресторан, дегустаційні зали різного формату, обладнати під’їзні шляхи та, зрозуміло, провести широку рекламну кампанію як в Україні, так і за ІЇ межами.
На наш погляд, туристичний продукт, що його розробляє «Винодельческое хозяйство Князя П.Н.Трубецкаго», стане користуватися значною популярністю як серед українських, так і серед іноземних тур операторів та агентів, а відтак співпраця зі славетним виноробним господарством може стати додатковим джерелом прибутків для туристичних компаній, орієнтованих на розвиток в’їзного та внутрішнього туризму в Україні.
назад >>>
|
English