|
Світлана КАБИШ, директор інформаційного бюро «УгорщинаТуризм» при посольстві Угорської Республіки в Україні  Серед центральноєвропейських держав сьогодні модно просувати в Україні, та й на теренах інших пострадянських країн, оздоровчу та курортну галузь. Угорщина не є тут винятком: протягом 2012 року ми продовжували посилено працювати над збільшенням потоку «туристів по здоров’я». І не безуспішно, принаймні, за даними бальнеологічних готелів на курортах Угорщини: кількість українських гостьових ночей на курортах 2012 року зросла порівняно з 2011 роком більш ніж на 30%!
Якщо в більш традиційних видах туризму (екскурсійний, пляжний і т.п.) туроператори з тривогою відзначають, що туристи з кожним роком стають дедалі самостійнішими та йдуть від послуг турбізнесу, у той же час в оздоровчому та лікувальному туризмі «прихильність» до спеціалізованих операторів зберігається – це обумовлює специфіка продукту. Тому найтісніше наше бюро взаємодіяло з туристичними компаніями, одним із пріоритетів для яких якраз і є лікувальний та оздоровчий туризм.
Узагалі ж, минулий рік визначив для нас і деякі нові цілі та завдання: хоча лікувальний туризм і залишається пріоритетом, ми виявили нову, легку, цікаву для активних, в першу чергу, молодих мандрівників тему, назвавши її «Модна Угорщина». Хоча точніше її було б назвати «Модним Будапештом», оскільки усі модні віяння завжди зосереджуються у столиці. Ми виявили в столиці Угорщині все, що необхідно для наповнення поняття «модний сіті-брейк», і навіть стали просувати цей продукт разом з українським оператором. Нашим партнером-відкриттям 2012 року стала компанія «Роза вітрів».
Чому ж «Модна Угорщина»? Причин декілька. Зрозуміло, що Будапешт – це не Мілан і не Париж, тому під словом «модна» ми маємо на увазі, перш за все, не шоу-руми дизайнерів, а сприйняття знайомих місць по-новому. Благо, й відповідну інфраструктуру в Будапешт «підтягли».
Наприклад, громадське харчування. До відомих традиційних ресторанів (до яких взагалі претензій і не було) додалися досить полярні явища. З одного боку, висока кухня — ресторани із «Зірками Мішлена», відзнаками «Біб гурме», з іншого — прості, а у деяких випадках, й інтерактивні ресторани-квартири для невеликих компаній, «сніданкові» і навіть щось на зразок угорських фастфудів (хоча справжніх аналогів «Пузатої хати» і «Швидко» в Угорщині поки немає). Ну й західна експансія продовжується, теж на радість туристам: торік у Будапешті відкрився перший у східній Європі американський ресторан Hooters, що дав роботу купці гарненьких дівчатофіціанток, до нього — культове Hard Rock Cafe. До речі, у культових міжнародних закладах тішить відсутність київського пафосу: скажімо, у будапештський Buddha Bar може зайти людина з вулиці, не особливо переймаючись статусним виглядом.
Вибір розваг для молоді теж суттєво змінився. Ще кілька років тому вечірній Будапешт був сонним і тихим містом. І хоча в столиці Угорщини і було кілька клубів зі світовим ім’ям, клубна культура збагатилася, перш за все, альтернативними закладами: так званими «пабами-руїнами» – одним із будапештських брендів. Цей досвід Будапешта, до речі, дуже цікавий і як соціальна ініціатива: зубожілі закапелки, подвір’я, напівпорожні будівлі, яких повно і в центрі міста, місцева влада віддає молодим підприємцям, музикантам. І так з’являються клуби з вельми ощадливим та/або психоделічним декором, але з відмінною акустикою, дешевою, але якісною випивкою (альтернатива альтернативою, але за дотриманням санітарних норм слідкують!). Причому, спочатку такі клуби відвідують тільки місцеві «тусовщики», потім до них домішуються туристи, а потім, як правило, місце стає взагалі туристичним, а місцеві мігрують далі. До речі, кілька таких клубів – це не тільки музика й випивка, а й культурний простір з виставками, кінопоказами тощо. Взагалі, не дивно, що з такими культурними «дитсадками» в Угорщині дуже багато хороших молодих виконавців – проблемою є не брак, а надлишок якісної сучасної музики, для якої угорський ефір є затісним.
Ну й, мабуть, нікого не здивує інформація, що клубне життя поширилося й на будапештські терми. Водномузичні вечірки проходять раз на місяць, в одній із історичних купалень: у холодну пору року це, як правило, «Лукач», влітку – «Сечені». Враження неоднозначні, але «не закріпаченим» сподобається.
З’явилися цікаві, дуже нестандартні екскурсії – як пішохідні, так і з використанням таких же нестандартних транспортних засобів: «водний лімузин», сегвей, трайк, велоркші і т.п. Наприклад, Beyond Budapest («По той бік Будапешта») – екскурсія, яку створили та проводять ентузіасти історики та соціологи. Це 23 години прогулянки з акцентом на 8му районі, за Національним музеєм – розкішні палаци, про які туристи, за звичай, і не здогадуються, і подвір’яколодязі із слідами куль другої світової війни на стінах. Якщо хтось бажає контрастів, так звана соціокультурна пішохідна екскурсія показує приховані внутрішні двори доволі вбогої частині району, пропонує відвідати сім’ю циганських музик. Програми «По той бік Будапешта» були рекомендовані «НьюЙорк Таймс» та визначені Європейською Комісією як best practice. Звісно, це для тих, хто глибоко копає або для тих, хто не намилувався пошарпаними дворами Києва, Одеси чи, скажімо, Донецька. А можна згадати, що в Будапешті багато знімають голівудські студії. Щоправда, угорська столиця «грає» то Мюнхен («Мюнхен»), то Париж («Милий друг»), а то й Москву («Останній «Міцний горішок»), але й на цю тему є цікава авторська екскурсія. Ну й для знайомства з історією, залаштунковим життям, функціонуванням будапештських купалень теж є особливий тур із серії Imagine Budapest.
Неодмінний атрибут «сітібрейку» – шопінг, і Будапешт не виняток. У столиці Угорщини в останні роки розвиваються вуличні ярмарки: по вихідних в одному з пасажів в центрі угорської столиці в Пешті можна купити і вироби молодих угорських дизайнерів, і сири, і джеми, а на Будайської стороні працює навіть цілий дизайнмаркет.
Наостанці наведемо кілька цифр. Переважна більшість іноземних гостей Угорщини віддають перевагу саме відвіданню Будапешта: із 11,1 мільйонів ночей, які іноземці провели у комерційних закладах розміщення Угорщини 2012 року, майже 6,7 припадав саме на столицю. Це повністю відповідає й уподобанням українців: із 234 тис. «українських» ночей 118,6 тис. було зареєстровано саме в Будапешті.
назад >>>
|
English